Бізнес освіта

На узбіччі

Минулого року в Гуманітарний університет приїжджав найбільший соціолог сучасності Мануель Кастельс, фахівець з інформаційного суспільства, професор Барселонського і Каліфорнійських університетів.
Оцінюючи стан світової спільноти і перспективи розвитку Росії, він говорив: у вас залишилося не так багато часу і можливостей, щоб спробувати наздогнати світову цивілізацію. Одним з головних ресурсів для подолання розриву він назвав освіту. Це зрозуміло: у наших університетах завжди проводилися ті знання, що повинні бути присутніми в інформаційному суспільстві.
Державну політику в освітній сфері пан Кастельс охарактеризував як недалекоглядну і навіть злочинну. Мир входить в цивілізацію знань, в таку систему суспільного і культурного пристрою, при якій в основі всього лежать наукові технології, а в Росії підривається сама можливість кидка в майбутнє.
Якщо додати, що приблизно так само держава відноситься до академічної науки, то виникає питання: за рахунок чого розвиватиметься країна?

Чому уряд і політичні лідери займають неадекватну позицію?

Перш за все, це вузький прагматизм. Той самий прагматизм, завдяки якому вирубують безцінні ліси і не встигають їх відновлювати. Тому що дуже потрібно. Позначається і культурний горизонт наших лідерів. Їх прагматизм народжений дефіцитом гуманітарної освіти. Вони мислять як середні інженери на вузькій ділянці господарської діяльності – дуже поверхнево.
Відмовившись від формули «нам би день простояти та ніч протриматися», стане ясно, що не вкладати засобу в освіту неможливо.

Якщо говорити про недержавні вузи, то їм, хочеш не хочеш, доводиться займатися бізнес-деятельностью. Ми навчилися самі себе забезпечувати, не отримуючи від держави ні копійки. У нас навіть спонсорів немає. За це теж треба сказати спасибі державі – воно не стимулює спонсорську діяльність ні в освіті, ні в науці, ні в культурі, убачаючи в цьому якісь задні думки.
Живучи тільки за рахунок плати студентів за навчання, ми вирішуємо (поки що не в тому об’ємі, в якому хотілося б) всі наші проблеми: оплачуємо працю викладачів, містимо комп’ютерну базу, формуємо бібліотеку. Ми придбали дві власні будівлі, хай невеликих. Є плани по подальшому будівництву.

Нюанси ринкового підходу

Мені здається (і суспільство це усвідомлює), що гроші в освіту повинен вкладати бізнес – він користується результатами діяльності освітніх установ. Держава повинна придумати модель участі бізнесу в діяльності вузів, що припускає розрахунок за навчених фахівців.

1. Кому потрібна вища освіта
2. ІТ-індустрія шукає контакт з вищою школою
3. Куй топ поки гаряче
4. Під ключ
5. Заховайте диплом в тумбочку

Pages: 1 2