Ми Вам передзвонимо Сповідь HR-вівцю
1) У якому році народився Лінкольн?
2) У якому місті вручається Нобелівська премія?
3) Яка партія подолала 5% бар’єр в 2002 г.?
Що, напружилися? Представте мої відчуття, коли я прочитала всі ці питання в анкеті компанії, в яку прийшла на інтерв’ю. А зараз по порядку.
Кожний з нас стикався хоч раз з пошуком роботи. З чого починає претендент? Оголошення в інтернеті, газетах, журналах і т.п. З них-то я і почала свій пошук. Склала і розмістила своє резюме на одному з відомих інтернет-сайтів по пошуку роботи. Запасаюся терпінням, вичікую паузу. Через деякий час мене запросили в компанію N.
Озброююся всіма необхідними (на мій погляд) документами: дипломом, трудовою книжкою, рекомендаційними листами з попередніх місць роботи і поспішаю на інтерв’ю. Спочатку я отримую важку анкету. “Що можна придумати на 6 сторінок?” – думаю я наївно і починаю заповнювати. Де народився, хрестився, вчився, одружувався.
– Де і ким працює ваш чоловік? (А це навіщо?)
– Який бюджет вашої сім’ї?
Це аж надто! Хоча можливо, вони хочуть визначити мій економічний рівень і потреби, до яких я звикла.
Як з’ясувалося, це були квіточки. Ягідки опинилися попереду.
– Де і ким працюють ваші батьки? (Так, при чому тут батьки, на роботу ж влаштовуюся я?)
– Продовжите наступні фрази:
Якби я був Ходорковськім, я.
Своїми недоліками вважаю.
Wi-Fi це.
Мама дорога, куди я потрапила! – перевертаю сторінку і розумію – трапилося страшне! Чорним по білому написано: “Вирішите завдання”. І далі, як в школі, дається умова. Хочу попередити читача, що я не претендую на посаду бухгалтера, інженера або навіть завгоспа. Посмутнівши, думаю, що, мабуть, сучасному офіс-менеджеру без математики не обійтися, а з нею у мене завжди були нелади.
Максимально концентруюся і дивлюся далі.
– Назвіть 10 способів застосування зубочистки.
– Яку передачу веде В. Солов’їв?
– Як Ви відноситеся до гомосексуалістів?
Немає, хлоп’ята, серйозно я вже не можу відноситися до того, що відбувається.
Відповівши на всі питання, що стосуються (і не дуже) мого професійного досвіду, нарешті, потрапляю на співбесіду з менеджером по персоналу.
Заходжу в кабінет, сидить молода леді, у якої життєвого досвіду і навиків професійного спілкування немає просто в силу ну дуже юного віку. Але, зрозуміло, молодим скрізь у нас дорога. “А що компанія набирає свіжі кадри, це непогано”, – заспокоюю себе. На мій великий подив, дівчинка не цікавиться моїми документами, вона рішуче переходить до бліц-опросу.
Розслабляюче зауваження: “Яке у вас незвичайне ім’я”. (Ага, це ми вже проходили, це фішка всіх HR-менеджерів, щоб “клієнт” втратив пильність, розтанув як вершкове масло, а вони його потім і дожмуть).
- Співбесіда – як не допустити помилок
- Простота гірша за крадіжку Помилки претендентів
- ТОП-10 найсмішніших дурощів працевлаштування
- Менеджер по корпоративних комунікаціях – робота не для пасивних
- Перевірка на порогах
Pages: 1 2