Московський ВУЗ очима студента Дослідники порівняли особливості вибору Вузу
В перші роки ліберальних реформ в Росії виник новий соціокультурний феномен: стали з’являтися і швидко розвиватися недержавні освітні установи (НОУ) – дитячі сади, школи, коледжі, ліцеї, установи додаткової освіти, але перш за все – вузи.
Якщо на початок 1993/94 навчального року в РФ їх було 78 і займалися в них 69,9 тис. студентів, то в 2001/02-м діяло вже 387 і освіту в них здобували 629,5 тис. чоловік.
У новому столітті зростання числа недержавних інститутів, академій і університетів не менш стрімкий: на 1 січня 2002 року їх налічувалося 450, до початку 2003-го – 524, а до кінця – вже 571.
Згідно статистиці з 1,198 тис. головних учбових закладів системи вищого професійного утворення РФ майже половину (близько 45 %) складають недержавні установи. Такими є і 720 з двох з гаком тисяч філіалів вузів. Статус інституту мають 96,5 % приватних учбових закладів, академії – 2 %, університету – близько 1 %. У них займаються майже 800 тис.
людина, тобто близько 14 % від загального студентського контингенту Росії.
З урахуванням того, що багато недержавних вузів свідомо занижують чисельність аудиторних площ (які абсолютну більшість таких закладів орендують), що вчаться із-за високих нормативів, з розрахунку на того, що одного займається, офіційні дані повинні бути скоректовані у бік збільшення. Виходить, що загальне число таких студентів близьке до 1 млн. чоловік.
В цілому з цією освітньою підсистемою пов’язано майже 4 млн. наших громадян.
Наслідки появи даної підсистеми виявилися не такими, як передбачалося. Нова справа спричинила за собою нові проблеми. З перших днів і понині споживачі освітніх послуг стикаються з фактами волаючого неподобства в організації учбового процесу в багатьох приватних вузах. Про ці заклади створена вже ціла міфологія.
Добре відомо, що серед них є псевдовузи, по суті освітні піраміди, очолювані людьми ганебними і безвідповідальними. На жаль, в нинішньому суспільстві таке можливе, оскільки в нім достатньо людей, зацікавлених в отриманні диплома, а не знань. Ними і затребувані «вузи», в яких одні вдають, що вивчають, а інші – ніби вчаться.
Не спостерігалося б цих явищ, не було б і фактів, що обурюють деколи навіть найвимогливіших студентів. Такого роду установи встановлюють демпінгові ціни за навчання і лише тому набирають необхідний контингент.
Є заклади, що не мають достатньої кількості аудиторних площ і потворно організуючі освітній процес, науково-дослідну діяльність і виховну роботу із студентами. Все це не можна не визнати.
Але правда і в тому (і її треба враховувати), що недержавна освіта в Росії знаходиться у стадії становлення і що деякі його недоліки – це неминучі витрати «віку». Суща правда і в тому, що в нашій країні вже встали на ноги десятки установ, що працюють на рівні провідних госвузов.
- Вибираємо ВУЗ в США – приватний або державний
- Успіх в карєрі мало залежить від вибору вищого учбового закладу
- Ректор ГУ-ВШЕ Ярослав Кузьмінов Раніше це був ринок продавця – вузу а зараз це ринок абітурієнта
- Що чекає випускників вузів 2006 року відразу після закінчення вузу
- У вузів немає бажання розвиватися